У РОССИИ ПОЭТОВ ТАЛАНТЛИВЫХ МНОГО!
ТАЛАНТ-ЭТО ДАР БЕСЦЕННЫЙ ОТ БОГА.
ЭТОТ ДАР ГОСПОДЬ ПОДАРИЛ
ТОМУ КОГО ВСЕЮ ДУШОЙ ВОЗЛЮБИЛ.
МНОГИХ ЖДЁТ СЛАВА, БОЛЬШАЯ ДОРОГА.
СЛАВЬТЕ,ПОЭТЫ, ГОСПОДА-БОГА!
ПИШИТЕ ПОЭМЫ, ПИШИТЕ СТИХИ-
БОГОМ ПРОСТЯТСЯ ВСЕ ВАШИ ГРЕХИ.
СЛОВНО РОЗЫ РАСКРОЮТСЯ ВАШИ ТАЛАНТЫ.
ПЕСНИ НАПИШУТ НА СТИХИ МУЗЫКАНТЫ.
ПОВЕРЬТЕ,КОЛЛЕГИ, КОЛЛЕГЕ-ПОЭТУ-
НАДЁЖНЕЕ БОГА НИКОГО В ЖИЗНИ НЕТУ!
ОН ВАС НЕ ОСУДИТ,ОН ВАС НЕ ПРОДАСТ-
В БОЛЕЗНЯХ И БЕДАХ ПОМОЩЬ ПОДАСТ.
В НЕБО СПЕШАТ ПЕРЕЛЁТНЫЕ ПТИЦЫ!
А ВЫ ТОРОПИТЕСЬ В ИНТЕРНЕТ НА СТРАНИЦЫ!
ВОССЛАВТЕ СТИХАМИ ИИСУСА ХРИСТА-
ИМ КРОВЬ СВЯТАЯ БЫЛА ПРОЛИТА.
ПУСТЬ ВАШИ СЕРДЦА ОЗАРИТ ВДОХНОВЕНЬЕ!
СВЯТАЯ ПОЭЗИЯ НАШЕ СПАСЕНЬЕ!
ВОЗДАЙТЕ,ПОЭТЫ, ГОСПОДУ СЛАВУ-
И ЗА СЕБЯ И ЗА НАШУ ДЕРЖАВУ!
василий примак,
Орехово -Зуево РОССИЯ
пишу стихи во славу Господа - Бога нашего,во славу Иисуса Христа,,о родине,о защитниках отечестваю,о природе.о людях хороших,о любви.
Прочитано 4915 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
